Велика Палата Верховного Суду у справі №761/38813/21 дійшла висновку, що наявність в особи права на заняття адвокатською діяльністю унеможливлює надання їй статусу безробітного та призначення відповідної допомоги.
Особа через Єдиний портал електронних послуг «Дія» подала заяву про надання статусу безробітного. У заяві зазначила інформацію про те, що через відсутність роботи не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах не отримує та не є членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства.
Наказом центру зайнятості чоловіку було призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.
Пізніше центр установив, що особа зареєстрована у Раді адвокатів Київської області та в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного мала право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності. Реєстрацію чоловіка як безробітного було припинено у зв`язку із встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, зокрема наявності у нього свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Було припинено виплату йому допомоги, а також ухвалене рішення про повернення вже нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення.
Тоді адвокат подав позов до суду і справа дісталася Великої Палати Верховного Суду.
Там, зокрема, послалися на норми Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076) про те, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність і працює індивідуально, є самозайнятою особою.
А відповідно до ст. 4 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон №5067)до зайнятого населення належать у тому числі особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
Також високі судді наголосили, що адвокат має право на власний розсуд та без зазначення конкретних причин у будь-який час зупинити свою адвокатську діяльність після чого він втрачає статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, та відповідно самозайнятої особи, оскільки такий адвокат не має права здійснювати адвокатську діяльність (ст. 31 Закону №5076).
У матеріалах справи, що розглядалася, відомості щодо зупинення чи припинення адвокатом права на заняття адвокатською діяльністю були відсутні.
Положеннями ст. 45 Закону №5067) визначено, що реєстрація безробітного припиняється, зокрема у разі: зайнятості особи або встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів.
Зважаючи, що особа має роботу і наділена правом на заняття адвокатською діяльністю, вона не може бути визнана безробітною, вирішив суд. А доводи позивача про те, що він не отримував заробітку (доходу) від адвокатської діяльності, Великою Палатою були відхилені, оскільки наявність в особи права на заняття адвокатською діяльністю унеможливлює надання їй статусу безробітного та призначення відповідної допомоги.
Також були визнані неспроможними посилання на те, що адвокат підтвердив відповідність всім критеріям статусу безробітного. Тут ВП зауважила, що позивач, подаючи заяву про надання йому статусу безробітного, ввів в оману центр зайнятості щодо забезпечення роботою, вказавши «не забезпечую себе роботою самостійно».