Заборона вебсайтів: про умови і ризики попередили в НААУ

В Уряді вирішили підвищити рівень кіберзахисту і впровадити додаткові секторальні санкції, а саме: заборону використання програмних продуктів, походженням з підсанкціної країни, а також заборона доступу до електронних інформаційних ресурсів в Інтернеті.

Для цього Адміністрація Держспецзвʼязку розробила, а Кабмін підтримав і вніс до Верховної Ради проєкт Закону №11492 від 19.08.2024 «Про внесення змін до Закону України «Про санкції» щодо заборони використання програмних продуктів та доступу до електронних інформаційних ресурсів.

У Комітеті Національної асоціації адвокатів України з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності проаналізували цю ініціативу та звернули увагу на те, що заборона вебсайтів може застосовуватися з різних причин, і не обов'язково лише через зв'язки з державою-агресором. Це може включати питання національної безпеки, захисту громадян від шкідливого контенту або недобросовісних бізнес-практик. Проте такі дії можуть створювати корупційні ризики. І без чітких і прозорих процедур, що регулюють заборону сайтів, може виникнути можливість для зловживань з боку тих, хто приймає такі рішення.

Корупційні ризики, пов'язані із забороною вебсайтів, можуть включати:

1. Зловживання владою: особи або органи, які мають право забороняти сайти, можуть використовувати це для особистої вигоди або помсти. Наприклад, може виникнути ситуація, коли вебсайт конкурента блокується без належних підстав.
2. Вибірковість у застосуванні заборон: можливість непрозорого вибору сайтів для блокування може призвести до ситуації, коли одні ресурси забороняються, а інші, що мають подібні порушення, залишаються доступними. Це може бути результатом корупційних домовленостей або підкупу.
3. Вимагання хабарів: особи, відповідальні за прийняття рішень про заборону, можуть вимагати хабарі від власників сайтів в обмін на те, щоб їхній сайт не був заблокований або був знятий з блокування.
4. Непрозорі критерії: відсутність чітких і прозорих критеріїв для заборони вебсайтів може створювати поле для маніпуляцій. Наприклад, вебсайт може бути заблокований під виглядом національної безпеки без обґрунтованих доказів, що він становить реальну загрозу.
5. Політичний тиск і цензура: заборона сайтів може використовуватися як інструмент для обмеження свободи слова та тиску на опозиційні медіа або незалежні джерела інформації. Політичні опоненти можуть бути мішенню для блокування під приводом захисту національних інтересів.

Для зниження цих ризиків важливо враховувати наступні аспекти:

1. тимчасовість і чітке обґрунтування: обмеження, запроваджені під час воєнного стану, мають бути тимчасовими і скасованими, як тільки зникнуть загрози, які їх викликали. Важливо, щоб кожне рішення про блокування було обґрунтоване реальними загрозами національній безпеці;
2. дотримання прав людини: навіть під час воєнного стану держава зобов'язана дотримуватися основних прав людини. Блокування сайтів повинне здійснюватися у спосіб, що мінімально обмежує свободу слова і не перешкоджає законним видам діяльності;
3. прозорість і підзвітність: незважаючи на умови воєнного стану, важливо зберігати певний рівень прозорості щодо рішень про блокування сайтів. Хоча деталі не завжди можуть бути оприлюднені через міркування безпеки, загальна інформація про причини блокування та підстави має бути доступною;
4. контроль і нагляд: має бути встановлений механізм незалежного контролю за діями органів, що здійснюють блокування сайтів. Це допоможе запобігти зловживанням і забезпечити, що такі дії дійсно відповідають цілям національної безпеки;
5. можливість оскарження: власники заблокованих сайтів повинні мати право оскаржувати рішення про блокування навіть під час воєнного стану. Механізми оскарження мають бути оперативними та ефективними.

У НААУ вважають: незважаючи на воєнний стан, обмеження повинні бути чітко регламентовані, контрольовані та прозорі, щоб запобігти корупційним ризикам і зловживанням владою. Повага до прав людини і прозорість є основними принципами, які повинні залишатися у пріоритеті навіть у складні часи.

НААУ просить Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки врахувати ці зауваження та пропозиції під час розгляду законопроєкту.

Джерело: Національна Асоціація Адвокатів України